Чому нам так важко приймати від Бога? — І як просити Його про мудрість
Коротке роздумування для кожного — незалежно від того, чи ви вже багато років ідете за Ісусом, чи лише цікавитеся, Хто Він. Усі цитати зі Святого Письма наведено з Української Біблії (UKR).
Автор: Mike Roberts
Чому так важко просто приймати
Я не зовсім розумію чому, але людям важко просто приймати від Бога. Він безкоштовно пропонує дар, однак щось усередині нас змушує вагатися.
Коли я чесно замислююся над цим ваганням, то бачу щонайменше три його корені.
1. Гордість не дозволяє визнати, що ми цього не заслужили
Перший корінь — гордість. Гордість відмовляється визнавати, що ми не заслуговуємо на те, що пропонує Бог, і не маємо на це жодного права. Вона хоче заплатити за це, заробити це. Але Біблія називає найбільший Божий дар саме даром, а не платою за працю.
«Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» — Римлян 6,23
(Під «гріхом» тут мається на увазі наше відвернення від Бога — усе те, у чому ми не відповідаємо Його досконалому стандарту. Цей вірш протиставляє те, що ми заробляємо, — смерть — і те, що Бог просто дарує, — життя.)
2. Іноді нас лякає те, наскільки сильно ми потребуємо Його
Другий корінь протилежний гордості — це страх. Коли ми нарешті усвідомлюємо, наскільки сильно потребуємо того, що може дати лише Бог, нам буває страшно це визнати. Адже це означає, що ми не можемо покладатися лише на самих себе. Ісус сказав про нашу залежність від Нього настільки прямо, наскільки це взагалі можливо:
«Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви». — Івана 15,5
(«Перебувати» означає зберігати тісний зв’язок — залишатися з Ним, як гілка залишається з’єднаною з виноградною лозою. Відокремлена від лози гілка не може приносити плоду; Ісус каже, що те саме стосується і нас, коли ми відокремлені від Нього.)
3. Ми не хочемо бути нікому винні
Третій корінь не такий очевидний. Якщо я справді прийняв спасіння як дар, а не заробив його власними зусиллями, чи означає це, що тепер я якимось чином зобов’язаний Богові? Я не хочу бути нікому винним. Я думав, що цей дар безкоштовний!
Біблія пояснює, що сама наша гордість не має підстав, адже спочатку ми отримали все, що маємо:
«Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» — 1 Коринтян 4,7
Справжній дар не створює боргу — саме тому він і є даром! Але він позбавляє нас підстав для вихваляння. Коли ви усвідомлюєте, що все добре у вашому житті, аж до наступного подиху, було вам дано, пишатися просто нічим. І, як виявляється, це приносить полегшення, а не стає тягарем.
Що допомагає нам приймати: стати подібними до дитини
Як же нам подолати гордість і страх? Ісус вказує на несподіваний приклад — маленьку дитину:
«Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде». — Марка 10,15
Подумайте про те, як дитина приймає подарунок. Вона не підраховує, скільки тепер винна, не відчуває враженої гордості й нічого не підозрює. Вона просто простягає руки, приймає подарунок і радіє. Саме до такого ставлення запрошує нас Ісус. Не заробляти. Не відплачувати. Приймати.
Як нам здобути мудрість? (Запитання, над яким варто замислитися)
Застосуймо все це до чогось конкретного — до мудрості. Як нам насправді здобути її? У книзі Приповістей міститься відповідь, яка спочатку може здатися замкненим колом:
«Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!» — Приповісті 4,7
Прочитайте цей вірш ще раз. Щоб стати мудрим, здобувайте мудрість, а здобуваючи мудрість, набувайте розуму. Якщо ви схожі на мене, це може здатися міркуванням по колу: вам потрібна мудрість, щоб здобути мудрість.
Ідучи з Богом, ви зустрінете чимало таких удаваних парадоксів. Але це не глухі кути. Це запрошення поглянути глибше.
Чому Бога неможливо зрозуміти до кінця
Частково річ у тім, що Бог просто перевершує наше розуміння — і так задумано:
«Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки». — Ісаї 55,8–9
Стати послідовником Ісуса — означає вступити у взаємини з Творцем Всесвіту. Було б трохи прикро, якби ви могли цілковито зрозуміти Його вже першого дня. Адже Бог, Який створив усе, безперечно, набагато глибший! І замість того щоб не допускати нас до Себе, Він запрошує нас увійти: ставити запитання, шукати Його поради й протягом усього життя продовжувати вчитися в Нього.
Як нам пізнати істину? Потрібно просити
Ісус безпосередньо пов’язав свободу з пізнанням істини та з пізнанням Його Самого:
«Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» — Івана 8,31–32
Як же нам пізнати істину? Найпростіша відповідь проходить через усе це роздумування: ми просимо. Ми перестаємо намагатися самотужки створити мудрість і просимо її в Того, Хто нею володіє.
Свідок, який пізнав це на власному досвіді: Яків
Згадаймо Якова, автора новозавітної книги, названої його ім’ям. Яків також був братом Ісуса по матері: їхньою матір’ю була Марія, а батьком Якова — Йосип. І все ж спочатку Яків не вірив:
«Бо не вірували в Нього навіть брати Його!» — Івана 7,5
Здавалося б, Яків мав бути одним із перших, хто зрозумів, Ким був Ісус: він спостерігав за Його життям зблизька. І все ж спочатку він цього не бачив. Але згодом усе змінилося, і Яків пізнав істину. Можливо, саме тому пізніше він так наполегливо написав:
«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана». — Якова 1,5
(«Без докорів» означає, що Бог не сварить і не соромить вас та не ставить ваше прохання вам за провину.)
Яків на власному досвіді пізнав Бога, Який щедро дає мудрість і не нагадує людині про її минуле, щоб докоряти їй. Хто, як не брат Ісуса, якому самому знадобився час, щоб повірити, міг знати, що Бог не звинувачує нас за те, що ми не відразу прийшли до віри?
Бог дає, не ставлячи вам нічого за провину
На цій останній думці варто зупинитися, адже саме в цьому сумніваються наші гордість і страх. Коли ви приходите до Бога з проханням, Він не стоїть перед вами, схрестивши руки й підраховуючи ваші невдачі. Усе Писання послідовно показує нам Бога, Який прагне, щоб ви навернулися до Нього.
«Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...» — Луки 15,7
(«Покаятися» означає повернути назад — змінити напрямок і знову звернутися до Бога.)
«Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття». — 2 Петра 3,9
«що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». — 1 Тимофія 2,4
Це не нова думка, додана лише наприкінці Біблії. Від самого початку Бог закликав людей навернутися до Нього й жити:
«Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» — Єзекіїля 33,11
Тож приходьте — і просіть з упевненістю
Якщо зібрати все разом, ми побачимо надзвичайно відкрите запрошення. Вам не потрібно заслужити право прийти до Бога. Вам не потрібно спочатку привести себе до ладу. Вам не потрібно боятися, що ви залишитеся в боргу. І вам не потрібно в усьому розібратися, перш ніж наблизитися до Нього.
«Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать». — Євреїв 4,16
(«Благодать» — це незаслужена доброта, дар, який дається безкоштовно. «Престол благодаті» — це образ Божої присутності, де Він дарує цю доброту.)
Отже, брати й сестри — і всі, хто читає це просто з цікавості, — наближайтеся до Бога. Приходьте до Нього як діти, з відкритими руками. Просіть мудрості. І довіряйте обітниці нашого Отця:
«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана». — Якова 1,5
І ще один додатковий вірш:
«Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду». — Євреїв 11,6
Основні думки
Нам справді важко приймати від Бога — зазвичай через гордість (ми хочемо все заслужити), страх (нам важко визнати, наскільки сильно ми потребуємо Його) або небажання бути комусь винними.
Найбільший Божий дар дається безкоштовно (Римлян 6,23). Справжній дар не створює боргу. Він лише позбавляє нас підстав для вихваляння, адже все, що ми маємо, було нами отримане (1 Коринтян 4,7).
Приймати потрібно по-дитячому — з відкритими руками, нічого не підраховуючи (Марка 10,15).
Розмова про мудрість може здаватися міркуванням по колу («здобувайте мудрість, щоб здобути мудрість», Приповісті 4,7), але відповідь полягає у взаєминах із Богом: Він перевершує наше розуміння (Ісаї 55,8–9) і запрошує нас продовжувати просити Його.
Ми пізнаємо істину, перебуваючи в слові Ісуса (Івана 8,31–32).
Бог щедро дає мудрість без докорів — Він не соромить вас і не ставить вам за провину ваше минуле (Якова 1,5). Яків, брат Ісуса по матері, пізнав це на власному досвіді, хоча спочатку не вірив у Нього (Івана 7,5).
Бог прагне нашого навернення, а не чинить це неохоче — Він не радіє загибелі людини, а бажає, щоб люди навернулися до Нього й жили (Луки 15,7; 2 Петра 3,9; 1 Тимофія 2,4; Єзекіїля 33,11).
Запрошення: наближайтеся до Бога з упевненістю і просіть (Євреїв 4,16).
Коментарі